Ринковий фейс-контроль

На золотоніському ринку чоловік з дружиною обирають сорочку. Продавець середніх років перебирає товар, показує палітру кольорів.

– Нам потрібна святкова, але не біла, – промовляє молода жінка. – Ось ця, кольору шампанського, мені подобається. Дістаючи потрібну модель, продавець говорить: – Знаєте, в Молдові є величезний ринок, де продають вино. Там його дозволяють пробувати на кожному кроці, за однієї умови – врешті-решт, щось купити. А наші українці – їм би тільки нахлебтатися! Розумієте про що я?
Подружжя переглянулося. Вони ж ніби заради цього й прийшли, але ж якщо не підійде сорочка, то навіщо за неї платити? Глянули на торговця: у такого – «поверненню чи обміну не підлягає». У повітрі повисла напруга … Далі приміряти речі під «зобов’язання» перехотілося. Гаруєш на роботі, заробляєш кошти, а потім віддаєш їх людині, у якої більше ніколи не захочеш скуповуватися – все бажання «оновитися» як рукою зняло.

– Спасибі, ми подивимося в іншому місці, – розвернулися і пішли в напрямку Торгового центру.

За деякий час зустрічаю дівчину, про яку йшла мова вище, на вулиці. Питаю, чи вибрали обновку?

– Так, – посміхається. – Чесно кажучи, рідко скуповуємося в місті. Через деяких особливих продавців. Останній раз придбала спортивний костюм. Поїхати в Черкаси – не варіант, потрібен був «на вчора». Запитала в продавця ціну. Молода жінка уважно оглянула з голови до ніг і поцікавилася: купувати чи просто? «Сподобається – куплю», – вимовила я. «Ну дивіться», – строго попередила продавчиня. Насправді, відразу ж захотілося піти. Адже це ж я даю вам гроші! Хіба не хочете, щоб були постійні клієнти, запропонувати, щоб до вас поверталися? Чи платоспроможних покупців оцінюють поглядом? Такий собі фейс-контроль, – не могла стримати емоції співрозмовниця.

Однак, не всі продавці такі. У нас на ринку є торгова точка, де торгують шкарпетками, колготами та білизною. Неможливо пройти повз і нічого не придбати. Дівчата завше набіжать, розкажуть новинки, покажуть унікальність і завжди: «Приміряйте, щось не так – обов’язково приносьте». І правда – на тебе ніхто не нагримає. Хтозна, що воно спрацьовує: люб’язність продавців чи над їхніми ятками зірки вночі ворожать, а, може, просто люди на своєму місці і скуповуватися у них – одне задоволення. Навіть, якщо перевищуєш ліміт.
У будь-якій сфері, є люди до яких радо звертаєшся, й ті – яких обходиш десятою дорогою. Бувають різні обставини та ситуації у житті: зіпсований настрій, проблеми в сім’ї, робота не до душі… Проте, завжди потрібно залишатися людьми, вміти вчасно перемикати тумблер життя на позначку «Ок». Адже недарма стверджують, що думки матеріальні.