Золотоніський митець – учень Іллі Рєпіна

Розглядаючи експонати краєзнавчого музею погляд мимоволі чіпляється за насичене червоними фарбами полотно пензля роботи 20-х років минулого століття золотоніського художника Іллі Шульги. На ньому зображена жінка  в повний ріст, в українському національному вбранні. На шиї кілька разків червоних дукатів, волосся заховане під хусткою.

 – Це два портрети подружжя Якилини і Захара Мірошніченків – жителів Кропивни, односельців художника, – розповідає про історію картин харизматичний керівник краєзнавчого музею Віта Ямборська. – Ці дві картини довгий час зберігалися в селі на горищі, заховані від стороннього ока, адже односельці боялися навіть тримати роботи земляка вдома. В кінці 70-х років їх знайшов тодішній директор музею Михайло Пономаренко. Зараз вони є окрасою музейної колекції. Цікаво, що кілька років тому за словами директора, приїжджали племінники зображених Мірошниченків і фотографувалися на фоні робіт.

 Народився майбутній художник 20 липня 1878 року в селі Кропивна на Золотоніщині. Його роботи відомі за кордоном, а творча спадщина нараховує близько тисячі творів. Шульга працював у різних жанрах: портрети, історичні картини; він описував народний побут та пам’ятки архітектури. З дитинства  майбутній   митець   проявляв   інтерес  до малювання, адже зростав серед живописних краєвидів українського села. Мистецьку освіту здобував у Київській малювальній школі Миколи Мурашка, Московській школі живопису, скульптури і будівництва та Петербурзькій Академії мистецтв у майстерні академіка Іллі Рєпіна. Виставивши на конкурсну виставку картину «Козаки пішли» у 1909 році, одержав звання «вільного художника».

По закінченні навчання Ілля Максимович працює спочатку у Вінниці, а в 20-х роках переїжджає до Золотоноші і працює вчителем малювання. Саме в цей період він пише портрети подружжя Мірошниченків та своїх односельців, які експонуються в Золотоніському краєзнавчому музеї. З 1934 року Шульга викладає у Київському художньому інституті. Любов художника до свого народу, до його героїчного минулого, до всього українського в часи сталінських репресій 30-х років вилилась звинуваченням у націоналізмі. Та головною причиною цькувань було небажання художника створити образи «визначних партійних діячів» Петровського та Косіора.

Заарештований у березні 1938, він помер 19 грудня 1938 на засланні в Петропавловську (Північний Казахстан). Посмертно реабілітований у 50-х роках XX століття. У США зберігається понад сімдесят картин художника, які вивезла під час Другої світової війни його вдова Лідія.

За матеріалами Золотоніського краєзнавчого музею.