Рух для неї – це життя: енергійна прибиральниця спить по 6 годин і дивиться турецькі серіали

Акуратність, ввічливість, дисциплінованість, старанність, відсутність шкідливих звичок, охайність і чесність – основні особисті і ділові риси ідеальної прибиральниці. Здається, таких не існує. Аж ні, одна є. І вона працює у Золотоноші на заводі з іноземними інвестиціями «Еконія».

На перший погляд, така непрестижна й непомітна професія є найважливішим індикатором для заводу, де виробляють дитяче харчування. Адже чистота й стерильність – головна вимога, якій має відповідати робочий процес на такому підприємстві.

Айна Лісманіс (одружена – Андрущенко) – корінна латишка. Чарівна жінка повністю відповідає тлумаченню свого імені: їй не властиві лінь, сумніви, тривоги, вона безстрашна і завжди впевнена в своїй правоті, а ще – наполеглива і надзвичайно працелюбна. І ще очі. Вони – як два дзеркала: кришталево чисті і, як дві іскринки, сповнені життєвої енергії.

Вперше наречений привіз Айну до Золотоноші, коли дівчині було18. Струнка, енергійна, з темно-русявими кучерями та променистими очима вона дещо розчарувалася у сільській місцевості. До цього юнка працювала на ткацькому заводі Підмосков’я. Незабаром взяли шлюб з коханим, і молода латишка влаштувалася на роботу в дитячі ясла, які діяли на той час у районі РМЗ. Через три роки пішла в декрет.

 – Я добре знаю Айну, вона й досі мене провідує, – розповідає про колишню співробітницю завідуюча яслами тих років Марія Рак. – Вона була дуже відповідальною молодою особою: якщо в групі залишалася зайва склянка молока, її обов’язково повертали на кухню. Енергії дівчини вистачало, щоб і на поле з’їздити, і в другу зміну в групу вийти.

У свою чергу, Айна Іванівна вдячна колишній наставниці за те, що свого часу жінка напоумила молоду колегу стати на квартирну чергу, повсякчас підтримувала її й пробачала дрібні провини.

12 років свого життя беручка трудівниця присвятила СШІТ №2.

 – Коли я ще була ученицею, вона працювала у їдальні, подавала нам їсти. З-поміж усього персоналу школярі найбільше пам’ятали її, бо вона не могла спокійно пройти повз дитину, у якої висмикнута майка чи косички дивилися в різні боки, завше все поправляла, – з посмішкою згадує навчальні роки головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення, контролю та кадрової роботи міськвиконкому Мар’яна Ніщенко. – Повернувшись до школи вже на посаду заступника директора, пам’ятаю, з якою повагою ставилися всі до цієї жінки. Вона вирізнялася своєю акуратністю та особливим ставленням до роботи. Було таке відчуття, що школа – це її дім, настільки прискіпливо, відповідально й ретельновона наводила чистоту і порядок у класних кімнатах та коридорах.

Десятий рік Айна Іванівна працює на заводі «Еконія» прибиральницею. Та жінці, котра звикла, щоб все «горіло у руках», простого прибирання приміщень виявилось замало. Вона ще доглядає за квітами на території заводу та ремонтує спецодяг співробітникам.

 – Айна – один з найвідповідальніших працівників на заводі. Не боїться труднощів і сама виявляє ініціативу. Зокрема, озеленення території, клумби – це її дітище. Вона сама садить квіти, доглядає за ними та збирає насіння, – стверджує менеджер з персоналу Альона Чуєнко. – В один момент у нас постало питання щодо ремонту одягу для персоналу, і вона запропонувала свої послуги. Підприємство придбало швейну машинку, й Айна Іванівна тепер ще й слідкує за зовнішнім виглядом колег.

У свої 57 жінка не знає слова «втома». Окрім роботи на заводі, додатково прибирає та охороняє один з магазинів у місті, має сім соток городу і непритаманний своєму віку згусток енергії. Лягає опівночі, встає о 6-ій. Навіть хвороба боїться енергійної жінки і простуда чи сезонні недуги обходять її стороною. Айна Андрущенко востаннє була у лікаря, коли випадково впала з велосипеду: «Поспішала в кіно й трохи не справилася з керуванням». Вгамувати непосидючу жінку можуть тільки турецькі серіали або комедійне шоу «Вечірній квартал». Та й то, переглядає вона їх, поєднуючи з метушнею на кухні.

 – Я задоволена своїм життям і вдячна долі за всіх людей, котрі трапилися мені на шляху. Мене завжди цінували й шанували, а я намагалася з пошаною ставитися до оточуючих. В «Еконії» чудовий колектив, дружня обстановка. Професійні й традиційні свята не проходять без вітань та сюрпризів від «мами» заводу Ірини Юріївни Варагаш. Тут я щаслива!

Що тут можна сказати? Лише по-доброму позаздрити.