Сторож молока

Моя мама понад 30 років пропрацювала завідуючою промтоварним магазином у селі. У радянські часи в одному приміщенні магазину продавали одяг, тканину, канцелярію, фарби, цвяхи, сапи, санчата, взуття, велосипеди, посуд тощо. Щоправда весь цей необхідний для сільського побуту товар був розкладений по облаштованих зонах, полицях та контейнерах. Серед широкого асортименту покупцю важко було зорієнтуватися, тож завжди на поміч приходив продавець, виконуючи водночас, сам того не відаючи, функцію менеджера. Старожили називали цей осередок торгівлі по-своєму: лавка. Пригадую, якось мама розповіла кумедну історію про таку собі диковинку на ту пору – сторож молока.

Щоб прорекламувати новий товар і зробити його ходовим, найвигідніше було запропонувати комусь із ланки жінок-політниць рільничої бригади. Купила одна – готова реклама на все село. Так було й зі сторожем молока. Першою його придбала баба Райка – проворна і всюдисуща жіночка, у котрої було троє синів. Спробуйте-но щодня тільки нагодувати та обіпрати родину з 5-х осіб без всяких там мультиварок та пральних машин-автоматів. Та ще й робота в колгоспі – від зорі й до зорі. Окрім цього – город соток 50 та домашнє господарство: свині, кури, гуси, корова, теля, яких треба вчасно попорати. Чоловіки – в полі, в обідню перерву тільки господиня вдома. За годину треба й самій в рот щось кинути, всім мукаючим і кудкудакаючим їжі понакладати та ще й встигнути корову видоїти, щоб не перепрягла молоко. От саме баба Райка першою і придбала сторож молока, покладаючи на цього металевого помічника неабиякі надії.

У післяобідню пору політниці із сапами сходилися до лавки на машину (у поле возила вантажівка). Ось підтюпцем до гурту поспішає баба Райка, на ходу хрумкаючи перезрілими огірками, яких назбирала в пелену широкої спідниці.

 – Ой, дівчата, не встигла й пообідати через того сторожа, – почала здалеку. – Що ж ви думаєте, поставила каструлю з молоком на газ, включила балон, вкинула «поморника», та й пішла доїти корову! Приходжу із сараю – мати рідна! Все моє молоко на плиті, каструля пригоріла, а сторож лежить собі спокійнесенько на дні. Оце так поміг! Вимила плиту, і ні молока, ні каші!

От не задача! Бідолашна товар то придбала, а інструкцію з використання не прослухала. Поклала металевий пристрій носиком вниз, а він і не спрацював. Це зараз усі сприймають антирекламу ще краще, ніж саму рекламу. А в ту пору довгенько довелося знову «проштовхувати» товар.

Як не дивно, сторож молока у торгівлі є й досі. На превеликий подив, у всюдисущому Інтернеті навіть є відео із практикою застосування. Сторож молока пройшов випробування часом і користується неабияким попитом у молодих матусь. Більше того, нині він пішов далі від свого радянського брата з нержавіючої сталі і переродився в кераміку та скло. Стартовий пристрій коштував 21 копійку, нині ціна вживаного радянського 30 гривень. У магазинах сторож молока із нержавіючої сталі коштує ­4,5–9 грн, керамічний – 16–33 грн, скляний – 35–100 грн.