ТРУДОВА ЕЛІТА. Стабільність, можливість самореалізації і ставлення до людей – ключові фактори, що тримають молодого спеціаліста на ПІІ «Еконія»

Позитивний, непосидючий, товариський, з неймовірною, сповненою магнетизму посмішкою – таке перше враження справив на нас 27-річний Олександр Харчук, який 8-й рік поспіль працює оператором виробничої ділянки на заводі з іноземними інвестиціями «Еконія». У хлопця дуже цікава робота: він слідкує за процесом перетворення преформ (заготовок із армуючого матеріалу, зовні схожих на мензурку) у справжню пляшку.

Олександр – корінний золотонісець, закінчив середню школу №5 і за рік у професійному ліцеї отримав диплом за спеціальністю «оператор комп’ютерного набору і бухгалтерський облік». З комп’ютерами хлопець дружить з дитинства, точніше, з 9 років, коли електронно-обчислювальна машина з’явилася завжди вдома. Комп’ютери відігравали у житті хлопця важливу роль і були однією з ключових причин, чому молодик після навчання прийшов на завод.

 – Я шукав роботу. У газеті наткнувся на оголошення про вакансію робітника на автоматичну лінію. Це було важливо, у думках відразу виринув комп’ютер, і я не помилився! Бо завжди мріяв пов’язати життя й роботу з цариною обчислювальної техніки, – розповів про причини вибору роботи на «Еконії» харизматичний хлопець. – Мені сподобалося, що мене взяли на роботу без будь-якого досвіду, відразу після ліцею. Більше того, я пройшов цікаве навчання і, якщо мені потрібно було в когось щось запитати – поруч завжди були досвідчені спеціалісти.

Шість місяців за власної ініціативи Олександр пропрацював наладчиком лінії. І вже вісім років трудиться на одному з найпотужніших підприємств Золотоноші оператором видувної машини. Слідкує за процесом видування із преформи пляшок різного об’єму. Комп’ютер, яким послуговується Олександр, управляє всім процесом створення ємності, хлопець також слідкує за температурою та розподілом матеріалів. На максимальній швидкості машина під чітким керівництвом молодого оператора за годину створює 10 700 пляшок різного об’єму. На виробництво однієї ємності потрібно трохи більше двох секунд і 100 градусів температури.

За деякий час у допитливого й амбіційного хлопця з’явилося бажання навчитися їздити на автонавантажувачі. Просто цікаво стало. Вінзвернувся до керівництва, і воно пішло йому назустріч. Беручкого парубка відправили на навчання, де він отримав такий бажаний на той час документ, що дозволяє їздити на транспортній машині.І сьогодні, якщо на заводі раптом не працює чи стає на технічне обслуговування лінія, Олександр перепрофільовується і може допомогти на складі завантажити машини.

Олександр Харчук любить подорожувати з друзями: Дніпро, Львів, Буцький каньйон. Їхати за кордон не прагне, каже, що спочатку хоче вивчитиУкраїну. Найбільше враження на мандрівника справило місто Лева: колоритний центр, бруківка і  незвично гостинні люди залишили незабутній слід та запали в душу. До анексії Криму Олександрдва тижні відпочиваву санаторії, за 30 кілометрів від Ялти. Безкоштовну путівку отримав на підприємстві.

 – Наші заводчани протягом 14 днів і в Трускавці відпочивали. Але у мене тоді, на жаль, не склалося через сімейні обставини. Дуже хочу потрапити на Запорізьку Січ – там незвична енергетика, козаки, Хортиця. В Одесі мрію не в морі покупатися, а походити містом. У мене друзі легкі на підйом, тож поїздка для нас – не проблема, – розповідає юнак.

На питання, що тримає його вже вісім років на підприємстві, впевнено відповів:

 – Подобається, що на заводі немає затримок із зарплатою. Є чітко визначені дні для авансу та зарплати, і вони ніколи не змінюються. За 8 років графік виплат не порушувався ні разу. Регулярно, з підняттям цін на ринку, у нас зростає й заробітна плата, і це знову таки стабільність. А ще мене тримає особистий розвиток, розмір зарплати і ставлення до людей.

 – Подобається, що керівництво прислухається до кожного робітника. Ми часто збираємося на наради та обговорюємо нагальні питання. Звичайно, дотримуємося ієрархії, певних рамок, але в усьому відчуваємо підтримку та свою потрібність, немає зверхності. Знаєте, керівництво завжди підтримує будь-які починання, надихає й супроводжує нас. Більше того, багатьом допомагає й у фінансовому плані: якщо хтось потребує додаткового лікування, окрім зарплати, завод виділяє кошти й на лікарню.

Отже, як кажуть, не святі горшки ліплять, при бажанні можна навчитися багато чого. Ось як звичайний випускник місцевої 5-ої школи з дипломом професійного ліцею зміг знайти і зайняти свою нішу в житті. Завдяки самовдосконаленню, прагненню до кращого, допитливості та наполегливості юнака цінують на підприємстві і поважають у колективі. Впертість, непохитність і систематичність – рушійні сили самореалізації.