Рання сусідка

Тихі вулички приватного сектора міста. Вузькі та широкі, зелені та чисті. Навесні вони огортаються у цнотливу свіжість квітучих садів, восени радують око запашними дорідними яблуками та грушами. Кожна господиня намагається привнести в ошатність рідного куточка свою частку: висаджує та доглядає чорнобривці, петунії, айстри – що кому більше до вподоби. Ці дизайнерські клумби витягнуті або ж у продовгуваті стрічки вздовж огорож, або ж туляться у вирізаних автомобільних шинах. На таких околичках сусіди все один про одного знають. Якщо не знають напевне, то здогадуються. Або ж так, начебто мимоволі, «наводять довідки».

На нашій не надто вузькій, але й неширокій вулиці, будинки прилаштувалися близенько один до одного. Тут хоч не хоч, а відмітиш у підсвідомості, коли сусіди лягають спати, а коли прокидаються: світло б’є прямо у вікна. Моторна сусідка Зіна умудряється працювати техпрацівницею на двох роботах: у магазині – до обіду, в державному офісі – після. В обідню перерву ще й встигає домашню птицю погодувати, армію котів і кількох собак. Вискакуючи на свого незрадливого помічника – велика, ще й бутерброд на зуб кинути. Цілком логічно, що прокидається вона щодня о п’ятій. Про це свідчить ввімкнуте, як у міжнародному аеропорту, щоранку світло. Прорізає зимовий морок ночі жовтий потік не тільки з кухонного вікна, а й від ліхтаря, що підчеплений під дахом. Літньому подружжю пенсіонерів, котре звикло дивитися до півночі всі серіали по телебаченню, невтямки чого так рано прокидатися? Що можна робити в таку надранню годину? Ця думка не давала спокою жінці-пенсіонерці, а тут ще й буркотливий чоловік почав закидати: «Спиш! Вилежуєшся! А Зіна он з п’ятої ранку на ногах!..»

Якось у вечірніх переговорах – так по-вуличному зветься 5-хвилинка, нарада-обговорення останніх політичних подій довкілля та у місті – Галина Петрівна не втерпіла та й спитала про наболіле. У відповідь Зіна почала так голосно реготати, що несила було вимовити й слова. Натомість ясність вніс її чоловік Микола: « Що робить в таку рань? Увімкне світло і… знов лягає! А люди хай думають: яка Зіна хазяйка! Тільки туман в очі пускає».