На зупинці кричати ладен кожний, а прийти й відстояти власну думку – геройство де й дівається

Тема підняття вартості проїзду у громадському транспорті для Золотоноші не нова – її обговорення триває вже третій місяць. На вустах золотонісців вона скрізь і всюди: у владних кабінетах, на базарі, автобусних зупинках та у банківських чергах. От тільки прийти й висловити власну думку з цього приводу на громадських слуханнях з усього міста змогли лише четверо золотонісців, серед яких – депутат міської ради Анатолій Галушка. На зібранні також були присутні директор ПрАТ «АТП-17112» Володимир Кузьменко, диспетчер підприємства Людмила Дядюшенко та економіст Світлана Мовчан, а також начальник управління економіки Вікторія Остроглазова і головний спеціаліст Олександр Шамчук.

Ще задовго до початку слухань було обговорено курсування всіх міських маршрутів вулицею Благовіщенська у першу половину дня щонеділі. Це створює незручності для містян. Також обумовили перенесення відправлення автобуса за маршрутом №4 від військової частини із 17.05 на 17.30, після завершення робочого дня.

Яка мотивація збільшення тарифу проїзду у міському транспорті? За словами Вікторії Остроглазової, це – збільшення вартості пального, підвищення рівня мінімальної зарплати з 1 січня цього року, ріст цін на запчастини, електроенергію, газ. Посадовиця припустила найгірший варіант: що станеться, якщо АТП через економічну неспроможність припинить свою діяльність? У такому випадку міська рада розірве з ним договір на надання послуги з пасажирських перевезень і змушена буде оголошувати новий конкурс. Процедура триватиме щонайменше три місяці. Чи можете ви уявити, який колапс розпочнеться у місті, де нині діє 5 основних маршрутів і 2 додаткових?  Схожа ситуація вже спостерігалася, коли минулої зими через невчасно посипаний з’їзд на вул. Обухова автобуси змогли виїхати з підприємства із запізненням на 2 години. Був зірваний навчальний процес у школах, значна кількість містян не потрапила на робочі місця, діти – у садочки.

 – Ми йдемо на підвищення економічно обгрунтованого тарифу, – повідомила Вікторія Володимирівна, – але висуваємо основну вимогу: довести щомісячну заробітну плату водіїв АТП до 8 тисяч гривень.

Основна частина запитань, що турбувала активних учасників громадських слухань, стосувалися безпосередньої роботи автопідприємства-перевізника. Тому зібрання набуло форми діалогу, до якого був готовий і відкритий Володимир Кузьменко.

 – Чому в Черкасах проїзд був 4 гривні, а у нас давним-давно – 5. Хіба ми отримуємо вищі зарплати, ніж в обласному центрі?

 – Не треба рівняти заробітки. Зарплата водія у Черкасах – 6 тисяч грн., а в Золотоноші – 4 тисячі. А тепер зважте на пасажиропотік: 5 тисяч людей у великому місті і близько тисячі – у нас. А влітку й того немає, бо всі пересідають на велосипеди, плюс відпустки, канікули у школах. Але всім до цього байдуже: автобуси повинні ходити згідно з графіком, скільки б там пасажирів не було. Мені треба заправити кожну машину за тією ж ціною пального, що й у Черкасах, податки сплатити, утримувати медика, механіка, диспетчера, економіста. Коли затверджували тариф 5 гривень, газ був по 8 гривень. А зараз? Не подумайте, що підняття вартості квитків – примха чи шлях до збагачення. Мета одна – зберегти підприємство. На мінімальну зарплату не працюватиме жоден водій. За останній місяць розрахувалося троє з них: один поїхав до Польщі на заробітки, ще один вийшов на пенсію, третій – не зміг працювати за станом здоров’я (тривалий час був далекобійником, тепер має проблеми зі спиною). Окрім них, заяви на звільнення поклали головний механік та інженер з безпеки дорожнього руху. Причина єдина – низькі зарплати.

 – Чому в Європі існує визначений рівень зарплати і визначений тариф на перевезення, а в нас тільки підняття? Піднімаємо, піднімаємо, а комфорту ніякого! Хіба не можна придбати сучасні і мобільні «Газелі» чи «Спринтери»?

 – І «Газелі», і «Спринтери» згідно із законодавством заборонені до експлуатації для пасажирських перевезень. Дозволені ліцензовані, сертифіковані автобуси найменшою місткістю 22 особи. Для прикладу, в Естонії діє безкоштовне перевезення у міському та приміському громадському транспорті. Усі витрати взяла на себе держава. У нас всі витрати – з кишені перевізника. А чим наповнювати ту кишеню? У Польщі, відповідно до рішення міської адміністрації, держава теж компенсує затрати. У нашій державі такого немає.

 – То у нас вже немає й пільгових перевезень?

 – Ні, є. Щодня перевозимо 9 категорій пільговиків, третя середа місяця – безкоштовний проїзд для пенсіонерів. По талонах їздять школярі 1-4 класів. Не платять за проїзд соцпрацівники, котрі обслуговують одиноких та немічних пенсіонерів, голови квартальних комітетів. За ці категорії кошти відшкодовує міська рада.

  -Чому ціна квитка стрибнула з 5-и гривень зразу на 7? Не на 5,5 грн, не на 6?

 – У тариф закладено багато складових. Лише пальне складає 76%. Якщо у 2006 році літр дизельного пального коштував 13 гривень, то нині – 28. На метані працює лише 1 автобус, в основному дизель і пропан.

– Чи доводите водіям план? Як ви їх контролюєте?

 – Утримувати ще й контролерів – невигідно. Наразі маємо 391 тисячу збитків. Пішли назустріч людям – ввели 2 додаткові рейси «п’ятірки». Водій привозить 70 гривень виручки, а заправляємо його на 250! Рентабельно? Водій зобов’язаний давати квиток. Коли перевіряємо, на капоті у кожного (тут можна й посперечатися – від авт.) – купа відірваних квитків. Які претензії? Значить, ви їх не берете!

 – Чи буде підвищена якість обслуговування? У вечірній післяробочий час з автобусів №3 і №4 люди випадають. Ці рейси бувають із запізненням або зовсім відсутні.

 – Дякую за підказку. Обов’язково врахуємо Ваше побажання.

 – А як складається ситуація в інших містах Черкащини?

 – Проїзд у міському транспорті Тального – уже 7 гривень, Сміли – 7, Умані – 7. Приміські перевезення в Уманському районі здійснюються тричі на тиждень, у Каневі взагалі закриті. На Черкащині подібних нашому підприємству збереглося всього три: у Смілі, Умані і Черкасах. У решті міст – працюють приватники. Ми виїжджали в Київ, Черкаси. Цікавилися автопарком, економічною стороною перевезень. У нас – золоті автобуси! Навіть у порівнянні з Черкасами. Взяти «двійку». На ній працює Василь Сахно. Машина тепла, суха, доглянута. Така ж «п’ятірка» у Геннадія Абдулаєва після капремонту. Відмінна й «одиничка» у водіїв Вовка й Мазана. Самі проводимо зварювальні і всі ремонтні роботи. У нашого зварювальника Романа Литовченка – золоті руки. Щовечора йде обов’язкова санітарна обробка кожної машини дезінфікуючим розчином.

 – А чи можна обмежити безкоштовний проїзд пенсіонерів часом – приміром, тільки з 9-ої до 16-ої, а не тоді, коли в автобус намагаються протиснутися школярі, мами з маленькими діточками, службовці, вчителі?

 – Вносьте пропозиції до управління економіки, а ми будемо їх спільно розглядати.

Залишаючи зал, Володимир Кузьменко пожалкував, що золотонісці настільки пасивні і очікуваного діалогу не вийшло. На його думку, щоб реагувати на всі випадки, треба мати зворотній зв’язок, а всі звикли тільки скаржитися.

Як розповіла єдина жінка-активістка слухань, вона побачила роботу автотранспортного підприємства з іншого боку: «На зупинці кричати ладен кожний, а прийти й відстояти свою думку – геройство де й дівається».

Дозволю собі не погодитися з думкою, яка сформувалася у більшості пасажирів, що водії не дають квитків. Коли я прошу проїзний документ, зі щирою українською щедрістю перевізники тичуть їх аж по 5 штук. Спробуйте і ви, переконаєтеся на власні очі!