Вони творили історію «Златокраю». Відкривайте нові світи!

Надія КОВАЛЕНКО, у газеті, яка святкує 100-річчя, працювала з серпня 1988 до кінця 2001-го:

– Тридцять років тому я приїхала в Золотоношу на роботу в районну газету «Прапор Леніна». Колектив зо півтора десятка людей очікував мого приїзду, адже надіслав заявку до Київського університету на молодого спеціаліста. У мене було класичне уявлення про те, як робиться газета. Принаймні так, як у Карела Чапека: «Газети, як і деякі інші великі підприємства, цікаві не стільки тим, як вони робляться, скільки тим, що взагалі існують і виходять регулярно щодня. Ще не було випадку, щоби газета містила лише одне коротке повідомлення читачам, що за минулу добу нічого видатного не трапилося і тому писати немає про що… Навіть якщо всю редакцію звалить грип, газета вийде, і в ній будуть всі звичні рубрики, так що читач ні про що й не здогадається і, як завжди, буде бурчати на свою газету…».   Тоді ще не було тижневиків: газета виходила тричі, а згодом – двічі на тиждень. І процес підготовки номера таки часто виходив набагато цікавішим, ніж сама газета… Написане від руки набирала на машинці друкарка. Тоді це робила Ніна Бублик, яку всі знали під дівочим прізвищем Коваленко, і яка компліменти за матеріали охоче приймала, а критику переадресовувала, пояснюючи, що «Н. Коваленко» – це Надія, а не Ніна…

Повну версію статті читайте у газеті «Златокрай», №6 від 7 лютого 2019 р.