За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам

Сьогоднішній ранок дев’ятого травня видався похмурим і прохолодним. Наповнені водою сірі хмари готові були ось-ось щедро линути дощем. Та золотонісцям така погода не завадила зібратися величезною громадою, щоб вшанувати світлу пам’ять тих, кому ми завдячуємо своїм мирним сьогоденням.

За півгодини до офіційно оголошеного старту урочистостей у Меморіальному парку з нагоди Дня Перемоги над нацизмом на Садовому проїзді формувалася довжелезна колона учасників ходи. На чолі – традиційно ветерани. І хоча свідків Другої світової війни з кожним роком стає все менше, ряди повняться учасниками бойових дій на Сході країни, афганцями та чорнобильцями  – тими, хто достойно продовжив справу дідів, ставши на захист майбутніх поколінь. У колоні – керівники та представники трудових колективів маслоробного комбінату, хлібокомбінату, підприємства з виробництва кави та інших, депутати міської ради, службовці міськвиконкому, вчителі та вихователі освітніх і дошкільних закладів, викладачі ветеринарного коледжу, золотонісці та гості міста.

На головній алеї – «живий» коридор із школярів. Він настільки жвавий і нетерплячий, що змушує на мить забути про велич і строгість Величного свята. Дітвора насипала зерна для голубів і мило спостерігала, як птахи чубляться за корм. Але хіба не заради таких безтурботних митей наші діди поклали свої буйні голови?

Ще з дев’ятої ранку до Меморіального парку стали прибувати авто місцевих перевізників-таксі, які доставляли учасників війни на урочистості. Вони розташовувалися на заздалегідь підготовлених молоддю коледжу стільцях, щиро раділи можливості побачити один одного ще й цього року і згадували, згадували…

Відкрила мітинг з нагоди 74-ої річниці з Дня перемоги над нацизмом та 75-ої річниці з Дня визволення України ведуча Вікторія Долгушина. Панахиду за загиблими, розстріляними і тими, хто виніс на своїх плечах лихоліття, але вже відійшов у вічність, відслужив настоятель Свято-Успенського собору Ярослав Івануса.

З вітальним словом до учасників урочистостей звернулися – міський голова Віталій Войцехівський, депутати обласної ради – Владислав Кулініч та Вадим Гайович, голова ради ветеранів міста Раїса Мотрич та член міськрайонної спілки воїнів-інтернаціоналістів Олександр Скрипнік. Значній частині учасників бойових дій вони вручили пам’ятні медалі. Під звуки невмирущої величної «Степом, степом» у зворушливому і вражаючому виконанні солістки МБК Маргарити Лазарєвої разом з ансамблем «Задніпряни» до підніжжя Меморіалу лягли гвоздики, троянди, конвалії. Та все ж, переважали тюльпани і бузок, як у тому, далекому 45-ому, коли зустрічали наших визволителів.

У скорботі схилили голові перші особи міста і біля пам’ятника Героям Небесної сотні.

Тим часом у Будинку дитячої та юнацької творчості розпочалися шахові змагання, присвячені Дню пам’яті і примирення та Дню Перемоги. Завдяки організаторам турніру Миколі Синьооку та Ярославові Іську позмагатися зібралися 11 любителів битв на шахових дошках.

Не встигли містяни вийти з Меморіального парку, як на площі Героїв Майдану їх чекав нежданий сюрприз. Володарі невичерпного таланту і креативу – вчителі – підготували разом зі школярами «живі» картинки воєнного часу. Ось завмерли у випускному вальсі старшокласники школи №1, героям яких доведеться вже вранці одягти військову форму і взяти до рук гвинтівки. Далі – вимушений «Привал» учнів СШІТ №2, аби перебинтувати поранених, відпочити та пробиратися далі з оточення. Гімназисти поруч з пораненими посадили радистку – чорнооку Каріну, з якою охоче фотографувалися не тільки перехожі, а й самі вчителі. Тут же розмістили триногу з котелком для каші. Спочивають після форсування Дніпра школярі зош №6, сумуючи за втраченими. Вихованці санаторної школи-інтернату встановили «Пам’ятник Невідомому солдату», який тримав на руках мале дівча. У «Прощанні» з найдорожчими, котрі вирушають на фронт, завмерли учні 3-ої школи та з хлібом-сіллю проводжали в дорогу коханих школярі 5-ої. Ці інсталяції були найдоцільнішими саме в умовах нестійкої погоди: як тільки-но почав накрапати дощик, всі «декорації» піднялися і заховалися в МБК.

Цілісну картину святковості доповнювали маки, виготовлені напередодні руками невтомних спеціалістів відділу культури, які в нас «і швець, і жнець, і на дуду гравець» та розташовані вздовж площі метрові пломенисті букви : «Ми пам’ятаємо» та «Ніколи знову».

На ганку міського Будинку культури своєю продукцією частували місцеві виробники.

А об 11.30 розпочалися святкові концерти талановитих колективів міста та хору ветеранів.