Б’ють, отже люблять?

  Ось уже 5 років золотонісець Андрій Г. опікується рідною племінницею і хрещеницею Світланою. Так сталося, що її батьків позбавили батьківських прав. Тато з мамою розійшлися, жінка створила другу сім’ю. Батько пішов захищати східні кордони нашої держави, а повернувшись, почав зловживати алкоголем і дівчинкою особливо не цікавився. Світланка була другою дитиною в родині. Згодом народилося ще 5 братів і сестер.

  Мати і вітчим захопилися однією з релігійних течій, червоною ниткою в якій пролягало правило: «Хочеш, щоб діти були в покорі, потрібно їх бити!». Дорослі дотримувалися цього правила з фанатичною любов’ю. Саме ця «традиція» і стала однією з головних причин, через яку одинадцятилітня школярка вирішила піти з дому. Вона просто не витримала. Дізнавшись про рішення доньки, мати заявила: або живеш за нашими правилами, або йдеш назавжди, без права на повернення. Дівчинка обрала другий варіант.

  • Якби мені хтось коли-небудь розповів про подібну ситуацію, я б не повірив. Якось приходжу додому після роботи, Світлана у нас. Ну прийшла до бабусі, то й добре, – згадує появу хрещениці у своєму домі Андрій. Він разом з матір’ю і дружиною проживає в іншому мікрорайоні. Світланку любив, доводився рідним дядьком по батькові. Через тиждень до дівчинки зі скандалом приїхала мама, почала погрожувати поліцією. Школярка в сльози: «Не поїду і все!». У дядька прожила місяць і згодом заявила: «Я буду жити з вами!». Відтоді маленька (як називає її дядько) стала «хвостиком» хрещеного. Він на полювання – вона за ним, дядько свиней колоти – і дівчинка поруч. Все їй цікаво, все хочеться спробувати.

   Завдяки старанням дядька Андрія того року на шкільному подвір’ї дівчинку ніхто не міг впізнати. Красива, нова спідниця, яскрава вишиванка і неймовірна зачіска від талановитого перукаря перетворили сіре мишеня на принцесу. Вона привертала погляди не тільки вдало підібраним вбранням, а й сяючим обличчям та легкою ходою. Вперше у своєму житті викликала фурор. Окрім зовнішнього вигляду дитина змінилася внутрішньо – стала комунікабельнішою, відкритою, впевненішою в собі, на її обличчі все частіше з’являлася посмішка.

   Коли Світлана жила з мамою, навчання у школі займало мало не останню сходинку в її житті. Часті прогули та недовчені уроки через те, що увесь свій час їй доводилося витрачати на догляд за меншими братиками і сестричками, перетворили розумну, талановиту дівчинку на затяту двієчницю. 1 червня 2015 року, змінивши місце проживання, вона перегорнула нову сторінку свого життя. Разом з хрещеним вчили уроки, розбирали до часу ночі геометрію та фізику. За півроку вчителі були вражені успіхами дівчинки у навчанні, за рік вона стала «хорошисткою». Зайняла перше місце з малювання на обласному конкурсі.

   Після 9 класу Свєта вступила до коледжу ветеринарної медицини. За перший рік обдарована дитина брала участь у 9-и олімпіадах, зайняла перше місце з математики, друге – з фізики і всесвітньої історії. Брала участь в Інтернет-олімпіадах з хімії, української мови і літератури та історії. Раніше вона б у це ніколи не повірила.

  • Дядечко замінив мені і маму, і тата, і брата, і сестру. Для мене він – це все, без нього я нікуди. Навіть коли їде на цілий день, я за ним сумую… А ось нещодавно я на три дні від’їжджала, коли повернулася – мене так чекали! Я дуже рада, що в мене такі родичі, які завжди прийдуть на допомогу і ніколи не залишать наодинці.