ВОНИ ТВОРИЛИ ІСТОРІЮ ЗОЛОТОНОШІ: Маленька історія про велику людину

27 травня Анатолій Жуковський відзначає свій славний ювілей – 80-річчя. Певно, немає у Золотоноші людини, для якої б це прізвище було незнайоме. Людина-легенда, з іменем якої нерозривно пов’язана історія місцевого лікеро-горілчаного заводу «Златогор». Цьому потужному підприємству Анатолій Павлович віддав 40 років свого життя. І хоча вже кілька років перебуває на заслуженому відпочинку, його ім’я повсякчас на устах у кожного працівника, бо від малого до великого тут зроблено завдяки Анатолію Жуковському. І саме трудовий колектив «Златогору» звернувся до депутатів міської ради з проханням присвоїти йому звання «Почесний громадянин міста Золотоноша».

З приходом Анатолія Жуковського на посаду директора лікеро-горілчаного заводу для заводчан стартувала нова епоха. Щороку восени для працівників реалізовували завезені з півдня овочі. Вони мали змогу за рахунок підприємства відпочивати у санаторіях, доплативши лише 10 відсотків вартості путівки у касу заводу. Утримували власну будівельну бригаду з 12 осіб, де було всього 2 муляри, інші – підсобні робітники, бо ніхто чужий краще не зробить. Спонукала до цього пожежа даху на котельні, що сталася вже за тиждень після призначення. У цій бригаді люди пропрацювали і по 20 років.

У середині 80-х, після введення «сухого закону», збут продукції різко впав. Вирішили налагодити виробництво мінеральної води. Залучили геологів перед пробиттям свердловин. Змонтували і запустили болгарську лінію розливу. Вода була солонувата з назвою «Красногірська». Виробництво тривало більше десятка років, до 1999-го. Київські чиновники приїхали закривати завод, але коли побачили налагоджене у дві зміни виробництво, змінили плани. Реконструювали спиртосховище, цех розливу, цех готової продукції, збудували клуб на 220 місць, очисне, лікерне відділення, матеріальний склад, склад соків. Створена лабораторія мала єдиний аналог на всю Україну. Заклали фундамент нового заводу.

Анатолію Жуковському вдалося зберегти одне з найстаріших золотоніських підприємств від посягань ходоків у малинових піджаках у роки перебудови. Якщо у 1971 році завод випускав 400 тисяч декалітрів продукції в рік, то у 2009 – 1 млн 215 тисяч.

Детальну розповідь про життєвий шлях цієї шанованої людини читайте у «Златокраї», №21 від 23 травня.