«Хождєніє по муках…»

Весна… Дні стали довшими. Тож після основної роботи досить часу, щоб  зайнятися господарством. О 17.15 закінчився робочий день четверга і, йдучи додому, Вадим в думках, за шкалою важливості, вибудовував алгоритм порання домашніх справ.

Чоловік живе на окраїні, тож добрих сорок хвилин є про що пофілософствувати з розумною людиною, тобто, із собою. Не поспішаючи, дійшов до повороту на Замкову, далі – шлях проліг через Струнківське кладовище. Раптом його увагу привернув газетний згорток, який лежав обабіч дороги. Обгорнуте у сторінки газети, вздовж і впоперек тісно обперезане скотчем, там лежало «щось» прямокутної форми, не більше цеглини. Поруч з кладовищем прокладений залізничний шлях. У багатій фантазії Вадима відразу промайнула картинка: поїздом їхав якийсь чоловік, везучи із собою дорогоцінний згорток, дізнався, що на нього чекає засада і викинув у вікно компрометуючий пакунок. Любов до гангстерських детективів у стилі справжнього Голлівуду проявилася у його підсвідомості в усій красі. Перша картинка змінилася іншою. Зовні знайдений чотирикутник ще був дуже схожий на запаковану субстанцію одурманюючої речовини, як показують в кіно про наркоділків. Адреналін зашкалював. «А якщо це поліція підкинула і проводить якусь спецоперацію, ловить «на живця»?», «Можливо, я проткну ключем і подивлюся, що всередині..?», «А раптом там бомба?!!»… Емоції вирували.

Потоптавшись трохи і подивившись на знахідку з усіх сторін, чоловік зважив на мудрість своїх літ і здоровий глузд і прийшов до єдиного вірного рішення: йти додому.

Біля чепурного будинку довів до ладу собачу будку, нарубав дров (весна видалася холодною) і розтопив грубку. Думки про пакунок роїлися в голові й не залишали її, чим би він не займався. Ніч була довгою, неспокійною і безсонною. О четвертій ранку йому сяйнула гадка: «А якщо там гроші?!». Сон як рукою зняло. Дедуктивний спосіб мислення вибудував реалістичну теорію появи зелених банкнот на окраїні Золотоноші. Все було логічно і можливо.

Вадим ледь дочекався походу на роботу. «Лежить ще чи ні?»… Здалеку угледів відблиски сонця на запакованому бганку. «Не тронули…», – відлягло від душі. Підбіг, швидкими різкими рухами роздер ключем скотч і здер папір з одного кута. Не повірив очам – на нього дивився стосик паперу. Невже, невже таки пощастило, і він знайшов спаковані пачки грошей?! Тепер можна не ходити на роботу і втілити у життя свою мрію – подорожувати світом. А ще частину коштів покласти на депозит, щоб «капало», забезпечивши себе дивідендами на все життя!

Сяк-так розшарпавши обгортку, 40-річний чоловік застиг у німому мовчанні. Перед ним лежала книга без палітурки з промовистою назвою… «Хождєніє по муках» Олексія Толстого. 860 сторінок. За словами автора, це видання про страждання, надію, захват, падіння і зневіру… Усі ці почуття пережив і Вадим. Саме зневіру він відчував, стоячи навколішки над твором російського класика… Зневіру, розчарування  й… іронічну посмішку долі, яка так хвацько закрутила його у детективному вирі й безжально повернула в реальність.