Німецькі вогнеборці дивували своєю технікою і спорядженням, а золотоніські – своїм вмінням і вправністю

Хоча начальник Золотоніського РВ УДСНС, майор служби цивільного захисту Олександр Пилипенко у школі вивчав англійську мову, останнім часом німецька стала йому ближче. Нещодавно до місцевого відділу ДСНС надійшла гуманітарна допомога від німецьких колег на суму 700 тисяч гривень. Душевний порив і доброзичливість закордонних рятувальників вилилися у дві машини адресної безвідплатної допомоги. Про початок золотонісько-німецької дружби, гуманітарну допомогу і обмін досвідом ми поспілкувалися з Олександром Миколайовичем.

 – Чим відрізняється пожежна частина Плауена від золотоніської?

 – Перше, що кинулося в очі, – це кількість техніки. Наша частина має для машин три виїзди, а в них – 29! Більше того, за кожними воротами стоять по 2 машини, одна за одною, тобто, близько 58 транспортних засобів. У гаражах висять телевізори, до яких приєднані всі камери міста. Коли рятувальникам повідомляють про пожежу, про її характер вони можуть зорієнтуватися з відеозображення.

Фінансування і матеріально-технічна база німецьких професійних пожежних частин – на найвищому рівні. На задньому дворі підрозділу по периметру стоїть пральний ряд для пожежних рукавів. Це дуже зручно. Ми зазвичай це робимо на фасаді, відмиваємо щітками і вивішуємо на вежу. Новий бойовий одяг просякнутий спеціальним розчином, який не дає загоратися тканині і вимивається з кожним пранням. Щоразу під час чищення «бойовки» німецькі колеги додають його в пральну машину. Якщо спецодяг прали 100 разів – він вже іде на списання. Перед тим, як закупити нові каски, старі, п’ятирічні, здають на утилізацію, переплавку. Та коли іноземні колеги побачили наші, вони з радістю передарували їх нам. Я дивився в інтернеті, така вживана каска коштує не менше 100 євро (!).

А новому бойовому одягу (в якому німці ходили 3-4 роки) хлопці просто не нарадуються! Адже наші колишні «бойовки» датуються ще 90-ми роками, за якістю їх навіть порівняти неможна. Щодо умов проживання німецьких рятувальників: спеціалісти, які заступили в караул, сплять по двоє в кімнаті. Гуртожиток зовні нагадує яскраву багатоповерхівку. У нас же: одна кімната – сім осіб. Минулого року за свої кошти ми купили МНС-никам італійські чоботи – 2700 грн за пару. У них не горить підошва, не можна пробити цвяхом і мають титановий передок. Але найважливіше, що повністю водонепроникні. Адже, зазвичай взимку, коли виїжджаємо на пожежу, наступного дня 1-2оє бійців – на лікарняному.

Повну версію матеріалу читатйте в газетіі “Златокрай” №25 від 20 червня 2019 р.