19 серпня – День пасічника України. Дідівських заповідей він дотримується строго і навчає їх онука

Хоча медовий Спас православні святкують 14 серпня, проте День бджоляра із 1997-го року відзначається 19-го числа. Напередодні цього найсолодшого свята ми познайомилися з досвідченим пасічником Анатолієм Курятником. Знаний бджоляр займається улюбленою справою майже 3 десятиліття. Так вже повелося у їхньому роду, що любов до бджолярського ремесла передається через покоління. От і обрав чорнобаївський пасічник Іван Кучеренко з-поміж своїх онуків Анатолія. Окрім вулика та рою вручив йому пошарпану книгу Івана Корабльова «Бджільництво», 1926 року випуску. Як ділиться співрозмовник, до цього він був зовсім не готовий і навіть не уявляв, з чого починати.

Після закінчення восьмирічки у Кривоносівці вступив до Смілянського технікуму харчових виробництв. Трудову діяльність розпочав на Шосткінському пивзаводі, потім – інженер-теплотехнік Пальмірського цукрового підприємства. Де ж знаходив час для роботи на пасіці, адже біля трудівниць гав ловити не можна? «Якщо хочете займатися улюбленою справою – завжди знайдете час. А якщо зрозумієте, що це ваше – все інше відійде на другий план», – впевнено стверджує, посміхаючись.

У молодості ми з чоловіком мали власну пасіку з семи сімей. Годувати бджіл, викачувати мед, ловити поділений рій – завжди асистувала, тож гадала, що поняття в цій галузі маю. Та вже з перших хвилин спілкування з Анатолієм Михайловичем – людиною безтямно закоханою і досконало знаючою бджільництво, розумію: я – безпомічне маля, котре ще не вміє навіть кроку самостійно ступити.

  • Одним словом пасіка – це справжність, – ділиться Анатолій Курятник. – Іншого слова не підбереш. Це щирість, відповідальність, правдивість, відкритість і спілкування. Дід Іван заповідав: «Поводься з бджолами, як з людьми, завжди чесно». Ця справа не втомлює. Можеш працювати зранку до вечора і отримаєш тільки задоволення.

Здавна вважається, що зимівля бджіл – відповідальний період: слідкувати за харчуванням, протягами, дотриманням допустимої вологості. Але на думку пращурів, головне, щоб перезимував пасічник. Доки живе людина – доти живе її справа. Усі надії наш герой покладає на 6-річного внука Захарія, котрий цьогоріч готується стати першокласником. Хлопчик, що народився в Черкасах, щоліта – у дідуся з бабусею. З трьох років він з жалючими комахами на «ти». Як твердять американці, найкраща «їжа» для бджіл – бензин. Їх треба весь час вивозити на медоносні території. Кочувати з вуликами Анатолію доводиться разів 6 на літо. Завжди у машині поруч і малий Захарко. Найперше шлях лягає на Канівщину – найбагатший в Україні куточок на медоносну акацію. Вона встеляє всі схили і пагорби. Буяння цвіту захоплює, і в душі народжуються рядки: «На схилах вічного Дніпра акацій цвіт прикрасив кручі, для бджолярів прийшла пора і щедрі взятки – неминучі!» «Ой, дідусю, бджоли, бджоли!» – повертає до реальності внук. Це він виліз на горбок, щоб більше всього побачити, а він виявився кусючим мурашником!

Багато друзів, знайомих і зовсім незнайомих людей смакують не тільки медом, прополісом та вощиною Анатолія Курятника. До вподоби їм медове мило ручної роботи та домашнє вино на основі живого бродіння. Про користь вічного продукту пасічник може ґрунтовно розповідати годинами, не поступаючись знаннями та формою викладу титулованим професорам найпрестижніших університетів. З великою зацікавленістю слухають його черкаські екскурсанти, відвідуючи привітну «Пасіку Михалича».

Численні виставки передових технологій у галузі бджільництва проходять завжди за участі Анатолія Михайловича. Не вадять сотні кілометрів до Дніпра, Харкова, Києва. На Всеукраїнському фестивалі чорнобривців, який щорічно відбувається у нашому місті, він теж бажаний гість. У квітні 2016-го 52-річний золотоніський пасічник взяв участь у київському напівмарафоні, з честю здолавши 21 кілометр шляху.

Як вчив мудрий дід: «Заробити добре ім’я дуже складно, втратити його можна за секунду, а повернути – ніколи!» Та подолана життєва дорога довжиною у півстоліття свідчить: дідівські заповіді, всотані надійно і здобрені власною мудрістю, будуть жити у Захарію.