Мітки: Підслухано

З екрана син глянув на матір…

Горе нікого не красить. Біль, туга, переживання залишають свій чорний слід у душах, поведінці, свідомості людей. Гасне погляд матері, син якої перебуває у зоні бойових дій. Не висихають від сліз очі. Рада бодай найменшій звісточці звідти. Валик боронив Україну на Сході, під Дебальцевим. Коли пішов на війну, Галина забрала невістку […]

По лікарняний – з гуманітаркою

Іван Дмитрович захворів уже надвесну. Так було прикро і досадно: всю зиму ніяка хвороба не брала, а тут, на тобі, температура, кашель давить, така слабкість у всьому тілі, що й кімнату перейти несила. Довелося оформляти лікарняний. Вперше за 36 років! Мабуть, таки роки беруть своє. Та, дякувати Богу, забили пігулками […]

ПІДСЛУХАНО У ЗОЛОТОНОШІ: Направо вверх чи направо вниз?

Дощовий понеділковий вечір. Сиро, холодно, весною і не пахне. Більше осінніх ознак. З кожним кроком росте нестримне бажання швидше дістатися затишного дому, загорнутися у теплу ковдру і відігріти душу за чашечкою ароматної кави. Порожньо на вулиці, не видко й лялечки. Аж ось де взявся невисокого зросту чоловічок. Душа розхристана, руки […]

ПІДСЛУХАНО У ЗОЛОТОНОШІ. Супертурботлива бабуся

Вранці час летить найшвидше. Здається, що хтось непомітно сидить і підштовхує стрілки годинника. І байдуже: падають вони згори чи деруться вгору. Для Любові Василівни  – це час пік. Вона крутиться на кухні, як білка в колесі. Пенсіонерка вже давно на заслуженому відпочинку, однак обов’язків по дому – хоч відбавляй.    […]

Сивий прихильник

Зима. 14 грудня. П’ятниця, 15.30. За вікном опускаються сутінки. За півгодини – закінчення робочого дня, робочого тижня. До редакції заходить дідусь. На вигляд йому – за 80, але він доволі бравенький. Кремезний, лице широке, відкрите. Через плече перекинута чорна сумка. Без звичного «Хух, наледве вас знайшов», звернувся: «Дочко, випиши мені […]

Рання сусідка

Тихі вулички приватного сектора міста. Вузькі та широкі, зелені та чисті. Навесні вони огортаються у цнотливу свіжість квітучих садів, восени радують око запашними дорідними яблуками та грушами. Кожна господиня намагається привнести в ошатність рідного куточка свою частку: висаджує та доглядає чорнобривці, петунії, айстри – що кому більше до вподоби. Ці […]

Поплатилася за свою доброту

Марія Степанівна мешкає в одному з тихих золотоніських провулків. Поруч – школа №6, церква, Центр соцдопомоги, амбулаторія №2, продуктовий магазин. По Благовіщенській курсують автобуси другого та п’ятого маршрутів. Досить людно. Дивиться бабуся у вікно, і життя вулиці, як на долоні. Он дітлахи побігли зі школи. А он сусідка Ганна Трохимівна […]

Як спить баба Варка

Моєму п’ятирічному синочкові спостережливості не позичати. Світ навколо багатий на враження, після яких виникає сила-силенна запитань. На деякі відповідь знаходиться відразу, для інших – доводиться миттю перебудовувати свідомість, щоб доступно розтлумачити, а деякі, скажу відверто, заводять у ступор. Так було і вчора, коли вкладала малечу спати. Синове питання, яке, вочевидь, […]

Імпортна «хлопавка»

У радянські часи на канікулах золотоніські школярі завжди знаходили, чим себе зайняти. На вулиці можна було грати у «Пекаря», в хитромудру гру «Квадрат» чи поганяти у футбол. А от коли сидиш вдома… Костя навчався у 8 класі, Сергій – у четвертому. Жили хлопці по сусідству у п’ятиповерхівці на вулиці Шевченка, […]

Зне­ва­га чи жа­лість?

Лі­то. Спе­ка. Обід­ній час. У Ме­мо­рі­аль­но­му парку – ти­ша, про­хо­ло­да, спо­кій. Йо­го зе­ле­на те­ри­то­рія по­ме­ре­жа­на сте­жеч­ка­ми – для зруч­нос­ті. І пе­ре­хо­жим бай­ду­же, зас­ні­же­ні во­ни чи слизь­кі піс­ля до­щу – так швид­ше і ко­рот­ший шлях. Щод­ня у за­тін­ку ши­ро­ких ті­нис­тих алей мож­на по­ба­чи­ти ма­тусь з ві­зоч­ка­ми, літ­ніх под­ру­жок, які по­ба­за­ру­ва­ли, служ­бов­ців, […]